Мысли по поводу… (О Миланском эдикте и других уроках прошлого)

В наступившем году весь христианский мир отмечает юбилейную дату знаменательного события в истории человечества – 1700-летие Миланского эдикта, которым император Константин Великий прекратил гонение на христиан, сделав христианство пока еще не государственной, но уже дозволенной религией. С тех пор христианство во вселенском масштабе существовало в рамках христианских государств, имея содействие и поддержку со стороны светских властителей, многие из которых были причислены к лику святых.

Однако, в долгом ряду относительно мирных лет, когда Церковь выполняла ведущую, иногда даже решающую роль, особо отстоит ХХ век – век двух невиданных доселе мировых войн и целой массы революций (не только политических, но и технических, и, в особенности, мировоззренческих).

Подробнее...

Субботник в Червоном

16 марта 2013 года члены Православного  молодежного братства имени святителя  Петра Могилы приняли участие в субботнике,  организованном иереем Максимом Крылачем,  настоятелем  храма святого апостола Фомы  в селе Червоне Криворожского района.

Два месяца назад о. Максим стал настоятелем  и активно занялся ремонтом и благоустройством  сельского храма. В свое время, будучи  членом Православного молодежного братства,  он трудился и в приходе Рождества Пресвятой  Богородицы во время реконструкции храма,  набираясь опыта. На Сретенских встречах  православной молодежи, состоявшихся  17 февраля 2013 года, он рассказал о своем  приходе и о желании провести уборку в  близлежащем парке.

Подробнее...

«Благочестиваго корене пречестная отрасль…»: з життя настоятеля Різдво-Богородичного храму Кривого Рогу священика Володимира Бабури

Кривий Ріг – унікальне місце української землі, де зустрічаються і непередбачувано поєднуються різноманітні Господні дарування. Володіючи величезними запасами корисних копалин і будучи гігантом важкої промисловості, наше місто має багатий творчий потенціал, який плідно реалізовується в музичному, образотворчому, декоративно-прикладному, архітектурному мистецтві. І все це на фоні чудової природи, красу якої не може не помітити любляче серце. Кривий Ріг порівняно молоде місто, однак, його минуле має багато нерозгаданих таємниць, у які цікаво поринути з головою. Зокрема, ми майже нічого не знаємо про людей, які перетворили невеличкий козацький зимівник на чималий сучасний мегаполіс, про тих, хто впродовж поколінь наполегливо працював на благо рідного краю. З дореволюційних діячів напевно загальновідоме ім’я лише Олександра Миколайовича Поля, який 1881 року поклав початок видобутку залізної руди в нашому регіоні. Проте, чимало й інших визначних особистостей доклало зусиль для того, аби Криворіжжя розквітло, і не лише в індустріальному, але й духовному відношенні. Підвалини тієї «гуманітарної складової», якою тепер так пишається наше місто, заклали представники місцевого духовенства, яке плекало душу народу, виховувало його та направляло до світлого і високого в часи недовгого відпочинку від важких сільськогосподарських та промислових робіт. В даній статті мова йтиме про настоятеля храму Різдва Пресвятої Богородиці священика Володимира Бабуру, який служив у Кривому Розі в часи його стрімкого розвитку на межі ХІХ – ХХ століть.

Подробнее...

«Пою Богу моему дондеже есмь»: життя і служіння настоятеля Миколаївської церкви Кривого Рогу священика Іоанна Бабури

Кожна людина впродовж свого життя ставить собі певну мету, в якій бачить здійснення сенсу свого існування, яке розуміє як своє призначення у цьому світі. В народі вважається, що той, хто посадив дерево, збудував будинок і виростив дитину, прожив недарма і заслуговує на шанобливе ставлення і вдячну пам’ять. Тим більше це стосується людей, які всіх себе віддали своїм ближнім: їхньому вихованню та духовному вдосконаленню – вчителів та священиків. Саме таку стежку обрав для себе і один з визначних громадян Кривого Рогу позаминулого ХІХ століття священик Іоанн Бабура, який послужив нашим предкам будучи настоятелем Миколаївського храму та благочинним Широківського округу Херсонського повіту Херсонської губернії. За своє недовге життя він став свідком разючих змін, які відбулися в Російській імперії в цілому та на Криворіжжі зокрема, і сам, не в останній мірі, був до них причетний.

Подробнее...

Життєвий шлях настоятеля Покровської церкви на Карнаватці протоієрея Діодора Якубовича: від ясел до Голгофи

 

1888 - 2013

До 125-ліття Покровської церкви на Карнаватці

Відновлення сплюндрованих святинь і повернення обличчям до свого минулого неодмінно має торкнутися усіх сфер суспільного життя сучасної України, в тому числі й відновлення в історичній пам’яті народу імен визначних діячів рідного краю, а найбільше – представників духовенства. Довгий час йому чіпляли ярлик класового ворога, який обкрадає і дурманить людей (і подекуди ця тенденція зберігається й сьогодні). Насправді ж священнослужителі були не «темними попами», а навпаки – освіченими людьми, які світло науки несли у свою паству, вони не насаджували, а навпаки боролися з марновірством, ніколи не залишалися осторонь громадського життя, часто виступали ініціаторами більшості благодійних справ. Проте, здається, цікаво було б познайомитися не з колективним образом дореволюційного священика, а конкретними людьми, тим більше, коли вони дійсно цього варті. Величезну роботу у даному напрямку здійснюють автори наукового журналу «Краєзнавство», які у своїх доробках звертають увагу на біографічний аспект регіональної історії, змальовують долі визначних людей на тлі епохи, не минаючи церковно-історичного дискурсу. Важко також переоцінити труд авторського колективу багатотомного науково-документального видання «Реабілітовані історією», яке містить численні нариси про репресованих діячів на ниві освіти, науки і духовності. Ясна річ, опубліковані матеріали далеко не вичерпують окресленої проблематики, тому праця над повергненням до пам’яті нащадків забутих імен визначних земляків завжди залишається актуальною. 

Подробнее...

Вы здесь: Главная